“Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство” (Лк 23,42)
Погляньмо як цю сцену із Страстей Господніх описують святі євангелисти..
Євангелист Марко згадує про Розіп’ятого Ісуса і двох розбійників дуже коротко, зводячи свої констатації до доконаного факту: “З Ісусом розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього” (Мр 15,27). Тоді збулось Писання, що каже: “І з беззаконними полічено його”. (Іс 53,12). Розп’ятого Христа хулили не лише прохожі, первосвященики та книжники, а “й ті, що були з ним розп’яті, зневажали його” (Мр 15,32).. Немає Ісус потіхи ні від кого, ба більше, – ще й зазнає зневаг будучи розп’ятим: це найвища міра терпіння – зазнавати терпіння терплячи..«Коли Ісус хоче, щоб я зрозумів, що Він мене любить, тоді дає мені відчути смак Своїх мук, Своїх ран, тернового вінця, Своїх страждань», – казав Отець Піо..І так є з кожним хто хоче наслідувати і любити Христа: Ісус дає відчути такій душі смак Своїх страждань.
Євангелист Матей нічого нового до тієї сцени не додає; згадує лише що розіп’яті розбійники ображали Ісуса (Мт 27,44). Натомість Лука і Йоан додають чимало нових і цікавих епізодів щодо нашої теми.
Св. Лука стверджує що на Хресній Дорозі разом з Ісусом вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть (Лк 23,32). Також Лука подає нам діалог Ісуса з двома розбійниками.
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” (Лк 23,39). Ісус був Христом, тільки злий розбійник, на жаль, не зумів зрозуміти цього, і що власне, той Христос і дав себе розп’ясти щоб спасти не себе, а його! Ми часто не розуміємо того, що Бог довершує у нашому житті діло спасіння, хочемо щоб Він нас спасав згідно “мені видається”, а не свого Божого задуму..
Натомість “добрий” розбійник, не лише заступився за Христа, скартавши свого приятеля по розп’ятті, а й визнав свою віру в Бога. Багато людей не бояться Бога – тому і перебувають у злі; а острах Господній – початок мудрости (Прип 1,7). Ісус покутував разом з розбійниками, але їхнє засудження було справедливим, а Його – ні, Він наші беззаконня поніс на собі (Іс 53,11).
Добрий розбійник зрозумів, що їхня кара, гідна їх учинків.. Коли грішник це усвідомить – то він вже однією ногою на шляху покаяння (навернення). Ми не знаємо звідки добрий розбійник знав про Ісуса, бо каже, що Ісус “не зробив нічого злого” (Лк 23,41)..можливо чув про діла Христові, можливо навіть був свідком Його чудес. Але як би там не було – він покаявся і першим серед усіх персонажів Євангелія удостоївся почути із слів самого Христа: “сьогодні будеш зі мною в раї” (Лк 23,43).
Ісповідання Христа добрим розбійником не було надто високим, тобто він не розумів що Ісус – Бог, але мав якесь мале уявлення щодо праведності Ісуса і це дозволило йому спастися. Напевне він чув що Ісус Христос проповідує про “царство яке не від цього світу” (Йо 18,36), тому просить Відкупителя згадати про нього, як прийде у своє Царство (Лк 23,42).
І ця знаменита обіцянка Христа дарує розкаяному розбійникові рай! Настільки велике Боже Милосердя що рятує грішника в такий визначальний для нього момент! Той що був явно грішником – стає святим, отримує ласку блаженного бачення Бога в раї відразу по смерті!
Від Св. ап. і єв. Йоана дізнаємося деякі подробиці посмертної долі Ісуса і двох інших із ним розп’ятих. Отож, вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був із ним розіп’ятий (Йо 19,32); Ісусу ж голінок не перебивали.
Переживаючи болісну сцену на Голготі, неможливо не відчувати терпіння..
Отець Піо казав: “Лише Господь Ісус може зрозуміти, яку муку я переживаю, коли переді мною постає болісна сцена на Голготі. Так само неможливо зрозуміти усієї втіхи, яку приносимо Господу, коли Він знаходить душу, яка не просто співчуває Його стражданням, а й просить лише про те, щоб узяти участь у Його муках”.
Святі не просто співчували стражданням Ісуса Христа, а й просили лише про те, щоб узяти участь у Його муках. Отець Піо терпів ті самі терпіння що Ісус Христос…
Люди бачили в ньому відбиток Бога.
Св. Фаустина казала, коли страждає, радість її збільшується, а коли менше терпить, то і радість її менша.. Чому так? Не всі це розуміють..що коли страждаємо, маємо велику нагоду показати Богові, що любимо Його, а коли страждаємо мало, то й маємо малу нагоду, щоб виявити свою любов до Бога, а коли зовсім не страждаємо – то наша любов не є ні великою, ні чистою. Можемо дійти з Божою ласкою до того, що страждання стане для нас насолодою, бо любов уміє так діяти у чистих душах. Тому чим більше й інтенсивніше будемо духовно працювати над собою співпрацюючи з Божою ласкою над очищенням своєї душі, – тим більше будемо розуміти сенс і цінність страждання в дочасному житті..
P.S. Згідно із традицією Церкви Добрий Розбійник почитається як святий Дизмас (літургійний спомин 26 березня за григоріанським календарем). Про Доброго Розбійника писало багато Отців Церкви і Святих. Його ім’я “Дизмас” походить із апокрифічних творів. Східна Церква почитає його навіть як мученика. В Болоньї у базиліці св. Віталіса і в базиліці св. Стефана віддається честь частичкам хреста на якому добрий розбійник мав понести смерть. Паломники що відвідують Святу Землю, охоче приїжджають у місцевість Латрум (поблизу Емаусу) яка їм пригадувала постать Доброго Розбійника.
Історія Доброго Розбійника навчає кожного з нас, ніколи не втрачати надії на спасіння і осягнення святості, навіть в такий вирішальний момент від якого залежить якою вона буде: щаслива чи нещаслива!
Св. Дизмасе, що прийняв Милосердя Ісуса, молися за нами!
